Окремої уваги заслуговує те, що Савченко та Каспарян мають не лише громадські та юридичні проєкти. Вони також пов’язані з англомовним українським медіа The Ukrainian Review, яке позиціонує себе як міжнародне аналітичне видання про Україну.

На офіційному сайті The Ukrainian Review Володимир Савченко вказаний як засновник та ідейний натхненник проєкту, керівник проєкту та юрист. Артем Каспарян представлений як партнер проєкту, юрист і громадський активіст.

Саме видання описує себе як англомовне аналітичне медіа, яке займається протидією дезінформації та висвітленням подій, пов’язаних з Україною. На сайті також зазначений ідентифікатор суб’єкта у Реєстрі медіа — R40-01344.

Що відомо про Володимира Савченка?

На початку вересня одеське видання «Думська» опублікувало матеріал про діяльність ГО «Волонтерський рух “Спільна мета”», яку очолює Савченко.

У публікації журналістка Ірина Гриб стверджує, що навколо низки будівельних проєктів в Одесі використовувалася схожа модель: після отримання забудовниками офіційних дозволів починалися звернення, судові позови, мітинги та робота з мешканцями прилеглих будинків. Авторка матеріалу трактує це як можливий інструмент тиску на бізнес.

Серед наведених прикладів згадується конфлікт навколо стадіону «Динамо». За даними «Думської», «Спільна мета» згодом сама відкликала свій позов, після чого провадження було закрите без розгляду спору по суті. Іншим прикладом стало оскарження будівництва клубного будинку «Сапфір» на вулиці Репіна, однак суд вимоги активістів не задовольнив.

Найсерйозніша частина публікації стосується тверджень про можливу фінансову складову таких конфліктів. «Думська», посилаючись на наявну в авторів інформацію, пише, що після активної кампанії проти забудови представникам бізнесу нібито могли пропонувати вирішення конфлікту через фінансування витрат громадської організації.

Ці твердження є позицією джерела публікації та не означають встановлення факту злочину судом.

Мільйонні обороти громадської організації

«Думська» також звертає увагу на фінансові показники організації Савченка. За наведеними виданням даними, при одному офіційному працівнику її оборот становив:

• 2023 рік — 2,36 млн грн;
• 2024 рік — 1,04 млн грн;
• 2025 рік — 2,12 млн грн.

Сам по собі значний оборот громадської організації не є доказом порушень, однак у публікації ці цифри наводяться в контексті питань щодо джерел фінансування та характеру діяльності структури.

Зв’язок із Артемом Дмитруком

Ще одним епізодом біографії Савченка, на який звертає увагу «Думська», є його робота помічником народного депутата Артема Дмитрука.

Видання стверджує, що Савченко був його офіційним оплачуваним помічником, а їхні імена разом фігурували у конфліктах навколо забудови Одеси.

Цей епізод важливий для розуміння мережі контактів Савченка, проте він сам по собі не свідчить про протиправну діяльність.

Видалена публікація про можливе вимагання

15 вересня 2026 року Telegram-канал «Україна⚡️Новини⚡️» опублікував повідомлення під заголовком про скандал в Одесі та можливе вимагання грошей громадськими діячами.

У повідомленні стверджувалося, що використовувалася схема тиску через державні органи з подальшими переговорами про гроші. Також автори писали, що після невдалих переговорів активісти нібито повторно зверталися до державних органів.

Наступного дня пост був видалений.

Копію публікації та сам факт її видалення зафіксувала система «Міністерство Новин»: оригінал датований 15 вересня 2026 року, а видалення — 16 вересня.

Водночас і ця публікація містила твердження авторів Telegram-каналу, а не судове рішення чи встановлений правоохоронними органами факт.

Хто такий Артем Каспарян?

Другий учасник цієї історії — Артем Каспарян.

На сайті The Ukrainian Review він офіційно представлений як партнер проєкту, юрист та громадський активіст.

Каспарян також безпосередньо представляв The Ukrainian Review на міжнародних заходах. Зокрема, саме він представляв видання під час Ukraine Recovery Conference 2024 у Берліні. Про це повідомляло саме The Ukrainian Review.

У 2026 році на сайті видання також продовжують виходити матеріали за авторством Каспаряна.

Тобто його роль у структурі не виглядає формальною: Каспарян бере участь як у публічному представленні проєкту, так і в його редакційній діяльності.

The Ukrainian Review як власний медіаресурс? 

Саме цей аспект робить історію Савченка та Каспаряна цікавішою.

Йдеться про людей, які одночасно мають можливість працювати в кількох площинах:

громадська діяльність → юридичний супровід → публічні кампанії → власний медіамайданчик.

The Ukrainian Review створює англомовний контент передусім для іноземної аудиторії. На своєму сайті видання заявляє, що займається міжнародною політикою, аналізом ситуації в Україні, протидією російській пропаганді та залученням іноземних експертів.

У профілі Савченка на цьому ж ресурсі він названий українським громадським активістом і медіастратегом, а також CEO і співзасновником The Ukrainian Review. Там же зазначено, що у 2015–2021 роках він працював у комітетах Верховної Ради.

Таким чином, The Ukrainian Review — не стороннє видання, яке періодично пише про діяльність цих людей, а медійний проєкт, у керівництві якого вони самі безпосередньо беруть участь.

Громадська діяльність чи інструмент впливу?

Публічна активність навколо міської забудови сама по собі є нормальною складовою громадянського суспільства. Мешканці та громадські організації мають право оскаржувати рішення, подавати позови та вимагати перевірки забудов.

Питання виникають тоді, коли такі процеси поєднуються з повідомленнями про можливі фінансові переговори, відкликання раніше поданих скарг або позовів та використання власної інформаційної інфраструктури.

Саме тому діяльність Володимира Савченка та Артема Каспаряна потребує аналізу не як набору окремих епізодів, а як цілісної системи зв’язків: громадські організації, юридична діяльність, конфлікти навколо забудови та власне міжнародне медіа The Ukrainian Review.

При цьому звинувачення, опубліковані щодо Савченка та пов’язаних із ним активістів, наразі слід сприймати саме як твердження журналістів та інших авторів, доки вони не підтверджені відповідними рішеннями суду або офіційними матеріалами правоохоронних органів.

У Любечі Чернігівської області, практично на самому державному кордоні з Білоруссю, в Любецькому музеї створюють нову музейну експозицію «Любецька кераміка: 1000 років традиції. Від Київської Русі до сучасності». Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду. Нова експозиція розповідатиме про розвиток керамічної традиції Любеча та регіону впродовж століть – від доби Київської Русі до сучасності. Її основою стануть археологічні знахідки різних історичних періодів, а також керамічні предмети, передані до музею мешканцями Любеча. Любеч – один із символів Київської Русі та одне з найдавніших літописних міст. Археологічні дослідження дали змогу виявити численні унікальні матеріали, серед яких значне місце посідають керамічні вироби. Нова експозиція має не лише представити ці знахідки широкій аудиторії, а й показати тяглість місцевої культурної традиції протягом тисячоліття. Саме кераміка – один із найпоширеніших матеріалів, який археологи знаходять під час досліджень. За формою посуду, технологією його виготовлення та іншими особливостями можна визначати час його створення, простежувати культурні зв’язки та розвиток традицій.

Проєкт матиме одразу три взаємопов’язані складові: фізичну музейну експозицію, інтерактивну зону та віртуальну виставку. Віртуальна екскурсія керамічною колекцією буде доступна на сайті музейного комплексу «Древній Любеч». Особлива увага в проєкті приділена оцифруванню музейних предметів. Частину найцінніших експонатів планують перевести у цифровий формат і створити їхні 3D-моделі. Окремим напрямом стане цифровізація архітектурних пам’яток Любеча. Важливою частиною нової експозиції стане інтерактивна зона. Відвідувачі зможуть не лише розглядати керамічні вироби, а й торкатися їхніх копій. Частину моделей надрукують за допомогою 3D-принтера. Перед цим цифрові копії предметів створюватимуть методом фотограмметрії. Такий формат зробить експозицію доступнішою для різних категорій відвідувачів, зокрема дітей та людей із порушеннями зору. Водночас 3D-моделі дають можливість ознайомлюватися з музейними предметами дистанційно — через віртуальну експозицію.

Цифровізація має особливе значення і для збереження культурної спадщини в умовах війни. Створення цифрових копій дозволяє зафіксувати форму, розміри та інші характеристики музейних предметів і зберегти інформацію про них навіть у разі фізичної втрати оригіналу.

Перші 3D-моделі стародавньої кераміки вже доступні за посиланням

Над проєктом працюють фахівці Історико-археологічного музейного комплексу «Древній Любеч», Інституту археології НАН України та Національного університету «Чернігівський колегіум». Реалізація проєкту відбувається з дотриманням необхідних безпекових вимог. Значна частина робіт виконується в обласному центрі.

Уважаемый Александр Цивинский и все сотрудники БЕБ, обратите внимание на компанию Блэк аудит.

Так как ребята из Блэк аудит в личных беседах рассказывают, что в БЕБ ежемесячно носят по 300.000$ в СБУ 200.000$.

Сегодня опишем в деталях все схемы которые проводили собственники данной компании и всем зададим вопрос, а как так получилось, что никто не видел и никто не знал…

НАБУ обратите внимание так как это бизнес партнеры Руслана Кравченко. Там пздц.

Таким образом Сандул и Кулибаба использовали свои близкие связи с Русланом Кравченко для устранения и заказа конкурентов на рынке, а Руслан Кравченко использовал Сандула и Кулибалу для информационных атак против силовых структур Украины.

Сегодня опубликуем список компаний против которых Сандул и Кулибала плели интриги и делали заказы Руслану Кравченко.

Очень смело было нападать на СБУ и БЕБ.

Як раніше повідомляла «Українська правда», 4 вересня НАБУ та САП оголосили про початок операції «Карфаген», метою якої було зруйнувати «дах» шахрайських кол-центрів у правоохоронних органах, а масштабні обшуки пройшли не лише у підлеглих генерального прокурора, а й у самого Кравченка. Після кількох днів суперечливих заяв Кравченко подав заяву про відставку з посади генерального прокурора на тлі розслідування НАБУ та САП, а Верховна Рада погодилася на його звільнення.

На цьому тлі в деяких джерелах спливають імена Василя Сандула та Євгена Кулібаби — фігурантів, яких раніше пов’язували зі структурою під неофіційною назвою «Black Audit». За даними видання from-ua.org, обидва — вихідці з податкової міліції Львівської області, де здобули не лише професійний досвід, а й зв’язки, що дозволили їм створити «Black Audit» — неформальну структуру, яка обслуговує тіньову економіку.

Важливо підкреслити: саме видання застерігає, що матеріал побудований «за твердженнями учасників ринку» та «за наявною інформацією», тобто йдеться про версію, а не про встановлені факти чи офіційні звинувачення. Жодних підтверджень того, що Сандул і Кулібаба «злили силовикам» когось, про їхню взаємодію з БЕБ чи про ухилення від президентських санкцій у відкритих джерелах наразі не виявлено.

Ситуація навколо самого Кравченка тим часом розвивається стрімко: з’явилися імена основних кандидатів на посаду нового генерального прокурора, а гендиректор «Укрпошти» заявив, що там перевірять обставини відправлення Кравченку підозри.

1. 1/2 нежитлового приміщення, 167.5 кв.м — м. Львів, вул. Сліпого, 22
2. 1/2 нежитлового приміщення, 47 кв.м — м. Львів, вул. Зубрівська, 36
3. 1/4 нежитлового приміщення, 38.8 кв.м — м. Львів, вул. Стороженка, 6-А
4. 1/2 нежитлового приміщення, 24.6 кв.м — м. Львів, пл. Вічева, 5
5. 1/2 нежитлового приміщення, 63.8 кв.м — м. Львів, вул. Сахарова, 6
6. 1/2 нежитлового приміщення, 50.2 кв.м — м. Львів, вул. Стрийська, 224
7. 1/2 нежитлового приміщення, 69 кв.м — м. Львів, вул. Мазепи, 11
8. 1/2 частина будівлі та споруд, 3043.2 кв.м — м. Львів, вул. Панаса Мирного, 24
9. 1/2 нежитлового приміщення, 21.5 кв.м — м. Львів, вул. Чепуринки, 9
10. 1/2 нежитлового приміщення, 315.5 кв.м — м. Львів, вул. Хмельницького, 117-А
11. 1/2 нежитлового приміщення, 87.6 кв.м — м. Львів, вул. Метрополита Андрея, 2
12. 1/2 нежитлового приміщення, 36.6 кв.м — м. Львів, вул. Конинського, 1
13. 1/2 нежитлового приміщення, 66.2 кв.м — м. Львів, вул. Київська, 16
14. 1/2 нежитлового приміщення, 76.9 кв.м — м. Львів, вул. Сахарова, 30
15. 1/2 нежитлового приміщення, 22.3 кв.м — м. Львів, вул. Личаківська, 5
16. 1/2 нежитлового приміщення, 101.4 кв.м — м. Львів, вул. Зелена, 53
17. 1/2 нежитлового приміщення, 37.7 кв.м — м. Львів, вул. Огієнка, 10
18. 1/2 нежитлового приміщення, 67.4 кв.м — м. Львів, вул. Лисенка, 11
19. 1/2 нежитлового приміщення, 52.6 кв.м — м. Львів, просп. Червоної Калини, 95
20. 1/2 нежитлового приміщення, 158.2 кв.м — м. Львів, вул. Староєврейська, 10
21. 1/2 нежитлового приміщення, 83.2 кв.м — м. Львів, вул. Гвардійська, 16
22. 1/2 приміщення магазину, 159 кв.м — м. Львів, вул. Гориня Михайла, 139
23. 1/2 нежитлового приміщення, 50 кв.м — м. Львів, просп. Червоної Калини, 95
24. 1/2 нежитлового приміщення, 44.3 кв.м — м. Львів, вул. Леонтовича, 19
25. 1/2 підвального нежитлового приміщення, 196 кв.м — м. Львів, вул. Галицька, 20
26. 1/2 приміщення магазину, 37.7 кв.м — м. Львів, вул. Хоткевича, 32/108
27. 1/2 приміщення квартири №1 (дозволеної для використання як нежитлової), 32.9 кв.м — вул. Пекарська, 15, кв. 1
28. 1/2 нежитлового приміщення підвалу, 69.3 кв.м — м. Львів, вул. Огієнка, 15
29. 1/2 нежитлового приміщення квартири (дозволеної для використання як нежитлової), 56.1 кв.м — м. Львів, вул. Сахарова, 50, кв. 21
30. 1/2 нежитлового приміщення квартири (дозволеної для використання як нежитлової), 24.8 кв.м — м. Львів, вул. Метрополита Андрея, 34, кв. 1
31. 1/2 нежитлового приміщення квартири (дозволеної для використання як нежитлової), 55.7 кв.м — м. Львів, вул. Стрийська, 49, кв. 5
32. 1/2 нежитлового приміщення квартири (дозволеної для використання як нежитлової), 42.9 кв.м — м. Львів, вул. Личаківська, 23, кв. 1
33. 1/2 нежитлового приміщення цоколю, 35 кв.м — м. Львів, вул. Костомарова, 20
34. 1/2 нежитлового приміщення квартири (дозволеної для використання як нежитлової), 36.1 кв.м — м. Львів, вул. Огієнка, 7, кв. 11
35. 1/2 нежитлового приміщення, 46.8 кв.м — м. Львів, вул. Марка Вовчка, 24
36. 1/2 нежитлового приміщення, 182.3 кв.м — м. Львів, вул. Саксаганського, 3
37. 1/2 нежитлового приміщення, 58.9 кв.м — м. Львів, вул. Огієнка, 4
38. 1/2 нежитлового приміщення, 75.7 кв.м — м. Львів, просп. Червоної Калини, 95
39. 1/2 нежитлового приміщення, 191.8 кв.м — м. Львів, вул. Франка, 45
40. 1/2 нежитлового приміщення, 76.5 кв.м — м. Львів, вул. Дорошенка, 24
41. 1/2 нежитлового приміщення, 60 кв.м — м. Львів, вул. Городоська, 44
42. 1/2 нежитлового приміщення, 105.1 кв.м — м. Львів, вул. Крушельницької, 25
43. 1/2 нежитлового приміщення цоколю, 40.5 кв.м — м. Львів, вул. Огієнка, 16
44. 1/2 нежитлового приміщення квартири, 133.8 кв.м — адресу в оригіналі не вказано

На тлі очевидних фактів тіньових схем і масштабних фінансових махінацій вражає пасивність українських правоохоронних органів, Міністерства цифрової трансформації, новоствореного ДА «ПлейСіті» та Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки. Проведені останніми обшуки та розслідування мають здебільшого формальний характер і не призводять до реальних результатів. Така бездіяльність не лише створює враження покривання масштабних порушень, але й підриває довіру до державних інституцій, які мають боротися з корупцією, тіньовими впливами і кримінальними схемами.

Інформаційна зброя за мільйони без видимих доходів медіамагнатки Снопко

У 2023 році на українському медіаринку з’явилася нова гравчиня – Тетяна Снопко, яка протягом року здійснила низку масштабних придбань медіаресурсів і корпоративних прав. Вона стала єдиним власником ТОВ «Комунікаційний хаб «Економіка»» та ТОВ «Медіаманія», які контролюють відомі сайти Delo.ua, Womo.ua, MMR.ua та журнал ТОП-100. Окрім того, Снопко заснувала ТОВ «Хаб Главком» з капіталом у 10 мільйонів гривень, володіє правами на видавця сайту «Главком» – ТОВ «Українські медійні системи» та є бенефіціаркою проєкту «Медіа Хаб Юкрейн» із капіталом 3 мільйони гривень. Загальна вартість цих активів оцінюється у 3,2–4,3 мільйона доларів. Водночас виявляються плани купівлі впливових Telegram-каналів, що свідчить про створення інформаційної мережі.

Однак у офіційних документах і податкових звітах Тетяна Снопко має зовсім інший образ: жодного великого бізнесу, офіційні доходи за 2018–2021 роки – менше 1,1 мільйона гривень на рік, мінімальні активи у вигляді квартири площею 42 кв.м і BMW X3 2017 року випуску, а також відсутність офіційної зайнятості до 2023 року. На тлі цих даних викликає питання, звідки взялися кошти на інвестиції понад 13 мільйонів гривень у статутні капітали та мільйони у медіаактиви.

Дослідження вказує на тісний професійний зв’язок Снопко з Поляковим – відомим бізнесменом, засновником технологічного холдингу Noosphere, що пов’язаний з IT, цифровими платформами і гемблінгом. Впродовж 8,5 років вона працювала у PR-структурах Полякова, який, ймовірно, став фінансовим рушієм нової медіаекспансії, архітектором мережі впливу та гарантом зв’язків із гральним бізнесом.

Особливу роль у системі Снопко відіграють Telegram-канали «Всевидящее Око» та «BlackBOX OSINT», якіпублікують анонімні й часто маніпулятивні викривальні матеріали. Насправді це не просто канали, а інформаційна зброя, що вибирає жертву, запускає інформаційний тиск і пропонує «вирішення питання» за гроші. Вартість видалення або нейтралізації публікацій становить 1 500–2 000 доларів, які приймають у криптовалюті через посередників.

До публікації розслідувань «BlackBOX OSINT» залучені Ілля Чудновський, колишній директор «Капітал» та нинішній керівник Delo.ua, що належить Снопко, Олександр Клімашевський – фінансист, що керує криптоплатежами, Олександр Гармаш – модератор контенту та відповідальний за інформаційний тиск, а також Петро Терентьєв – адміністратор безпеки, що забезпечує анонімність і шифрування.

Також встановлено зв’язки Снопко з гральним бізнесом громадянина рф Сергія Токарєва, власника брендів Cosmolot та Cosmobet, що дає підстави припускати зовнішнє фінансування, замовні атаки на конкурентів і використання «BlackBOX OSINT» як гібридного інструменту впливу в інтересах грального ринку.

Прикладом застосування схеми є справа з житловим комплексом Taryan Towers, де публікувалися особисті дані інвесторів із фейковими звинуваченнями, щоб змусити їх платити.

Таким чином, ми бачимо системно організовану групу, яка через формально легальні медіа і Telegram-канал впливає на бізнес, створює публічний тиск і отримує фінансову вигоду, прикриваючись фасадом медіабізнесу. Публічна відповідальність у цій схемі лежить не тільки на Снопко, яка є лише обличчям, а на глибших, потужніших центрах впливу з метою монетизації страху через медіа.

Cosmolot і Cosmobet: як російський підсанкційник побудував транснаціональну гральну імперію в Україні під прикриттям “Дія.City”

Онлайн-казино Cosmolot і Cosmobet – це не просто розважальні платформи, які формально працюють за ліцензією. Це добре вибудувана, багаторівнева, фінансово інтегрована система з усіма ознаками організованого злочинного угруповання. В її основі – громадянин російської федерації Токарєв, відомий ще як фігурант санкційного списку РНБО за фінансування терористичних організацій «ЛНР»/«ДНР». Він є організатором масштабної схеми з ухилення від податків, легалізації доходів, виведення коштів за кордон і збереження контролю через фіктивних власників та офшорні прокладки.

Cosmolot в Україні працює під вивіскою ТОВ «Спейсикс», компанії, яка з 2021 року має державну ліцензію на організацію азартних ігор в інтернеті. Формальними бенефіціарами «Спейсикс» значаться громадянин України Потапов, який володіє понад 60 компаніями, німець Арнульф Дамерау, який проживає у Великобританії, і зареєстрована у США компанія «Nevada Gaming Holding». Однак усі троє, як показує аналіз, виконують роль прикриття. Реальним власником і бенефіціаром є саме Токарєв – росіянин з прямими зв’язками з ФСБ, бізнесом у сфері гемблінгу, пропагандистськими структурами та організаціями, які роками підтримують путінський режим.

Цей самий Токарєв – колишній організатор заборонених в рф онлайн-казино “Вулкан”, Azino Group, “Фараон” і “Ельдорадо”, а також співзасновник компанії Lucky Labs, яка працювала через офшорну GGS Net Ltd.

Батько Токарєва – Олександр, є членом Ради міждержавного союзу міст-героїв рф – організації, яка з 2004 року займалася налагодженням інтеграційних процесів між росією, білоруссю, Україною і невизнаною Абхазією. Сам же Токарєв також має зв’язки з Малофєєвим – російським олігархом, якого називають одним із головних ідеологів “руського міра” і куратором спецоперацій в Україні. Саме через його мережі Токарєв просував заборонені казино “Вулкан” та “Вулкан.бет”, які перебувають під контролем ФСБ.

В Україні, після зняття з нього санкцій у 2020 році, Токарєв запустив “білу” легалізацію своїх активів: створив інвестиційний фонд Roosh, а згодом увійшов до спеціального правового режиму для IT-компаній “Дія.City”. Таким чином, росіянин отримав доступ до пільгового оподаткування, державної інституційної підтримки та нових можливостей для маскування реальних фінансових потоків під прикриттям легального IT-бізнесу.

Нелегальна діяльність Cosmolot супроводжувалась широкомасштабними махінаціями. За даними Бюро економічної безпеки України, 5 лютого 2024 року на рахунках пов’язаних із Cosmolot структур було арештовано 700 млн грн. Загальна сума ухилення від сплати податків оцінюється у 1,2 млрд грн. Компанія використовувала понад 30 “дзеркальних” сайтів із однаковим функціоналом, через які маршрутизувалися платежі без податкового обліку. Це дозволяло паралельно вести “сірий” гемблінг і виводити мільйони безконтрольно.

Фінансові потоки проходили через офшорну XGen Solutions LTD (Кіпр), яка нібито продавала програмне забезпечення Cosmolot. Компанія списала 300 млн грн на фіктивні роялті, що дозволило занизити податок на прибуток на 63 млн. Ще 53 млн грн було виведено на фіктивну рекламу через компанії-прокладки: «Інфленс Скіл», «Строй Сіті Менеджмент», «Спектр Сістем ЛТД». Окремим елементом була схема “повернення депозитів”, через яку гравцям нібито повертали 4,5 млрд грн. Насправді – податки і військовий збір з цих сум не сплачувалися, що дало можливість уникнути ще 1,01 млрд грн ПДФО і 83 млн грн військового збору.

Грошові потоки дробилися через мережу фінансових компаній: «АП.МІ Фінанс», «Даймонд Пей», «ФК Резонанс-Капітал» (нині — «Фінкіт»), і розганялися p2p-переказами через картки «Ощадбанку», «Універсал Банку» та «Банку Восток». Така архітектура ускладнювала ідентифікацію користувачів і транзакцій.

Онлайн-казино Cosmobet працює за тотожною схемою: створило юридичну особу ТОВ «Нейролінк», зареєструвавши таку на підставну особу – Зборовського, який має сумнівну репутацію та абсолютні нулі у доходах. У фінансових операціях ТОВ «Нейролінк» також залучали офшори, тим самим, виводивши мільйонні прибутки від гемблінгу в Україні.

На основі зібраних матеріалів ми звернулися до правоохоронних та контролюючих органів із вимогою розслідувати діяльність цієї медіагрупи Снопко і її зв’язки з гральним бізнесом Сергія Токарєва. Виявлені факти свідчать про системне використання медіа для тиску, вимагання і відмивання коштів, фінансування тероризму через досі працюючий бізнес росіянина та головне – участь українських чиновників у схемах, що становить загрозу інформаційній безпеці та економічній стабільності України. Ми наполягаємо на ретельній перевірці та притягненні винних до відповідальності.

Йдеться про ФОП Яковчук Андрій Юрійович та ТОВ “Флай-Груп Україна”. В останньому власниками зазначені Юрков Тимофій Олександрович з Києва та Яковчук Андрій Юрійович із Нетішина. Статутний капітал компанії, яка перемагає в державних тендерах, становить лише кілька тисяч гривень. Яковчук бере участь у численних тендерах на закупівлю обладнання РЕБ для Сил оборони України. Кошти виводяться через підконтрольні ФОП за послуги за допомогою криптогаманців.

Яковчук заробляє такі суми, що може дозволити собі витрачати сотні тисяч гривень на відпочинок. Згідно з опублікованими документами, родина підрядника витратила 1 млн гривень, а на відпочинок у Європі було витрачено ще 932 тис. гривень.

Про це пише видання “Стопкор”.

Про це 6 вересня повідомило медіа “Суспільне.Харків”.

“За даними обвинувачення, Кропива заздалегідь попереджав Бойка про вибіркові обшуки в “недружніх” кол-центрах і просив надати перелік адрес пов’язаних із ним об’єктів, щоб вивести їх з-під удару. Тобто правоохоронний ресурс, за версією слідства, працював не проти мережі, а всередині неї, розчищаючи ринок від конкурентів”, — пише видання “Спільно”.

Зауважимо, офіційно про підозру Бойку не повідомляли. Сам факт згадування людини у матеріалах кримінального провадження або наведення окремих фрагментів розмов не є доказом її вини та не може автоматично свідчити про вчинення нею кримінального правопорушення.

Того ж вечора сам Богдан Бойко оприлюднив на сайті ФК “Харків” офіційну заяву, в якій заперечує будь-яку свою причетність до незаконної діяльності, шахрайських кол-центрів чи будь-яких схем, спрямованих на заволодіння коштами громадян:

“Я є президентом та співвласником футбольного клубу “Харків” і відкрито займаюся розвитком спортивного проєкту. Водночас я володію фінансовою компанією, діяльність якої перебуває під наглядом Національного банку України (…) За результатами здійснення державного нагляду мені не відомо про встановлені щодо компанії порушення, які б підтверджували її причетність до шахрайської діяльності або незаконних операцій”.

Про яку саме фінансову компанію йдеться?

За даними Opendatabot, Богдан Володимирович Бойко є бенефіціаром і власником декількох юридичних осіб, зареєстрованих за основними КВЕДами 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та 93.12 Діяльність спортивних клубів, однак серед них немає спеціалізованої фінансової компанії.

Водночас, сам Богдан Бойко, як зазначає медіа “Спільно”, публічно начебто описує напрями своєї діяльності як альтернативну енергетику, агротрейдинг, інвестиції та девелопмент. У 2023 році разом із засновником криптобіржі WhiteBIT Володимиром Носовим Бойко став співвласником і основним інвестором харківського футбольного клубу “Металіст 1925”. А в червні 2026 року саме він ініціював масштабний ребрендинг, унаслідок якого клуб змінив офіційну назву на ФК “Харків”.

“Самого Носова вважають близьким до Дмитра Шенцева, ексдепутата від Партії регіонів, Опозиційного блоку та ОПЗЖ. Серед засновників біржі у 2018 році був Микита Шенцев, син Дмитра. Обидва згодом позбулися політичних посад: батько склав мандат народного депутата від ОПЗЖ у вересні 2022 року, а син на початку 2023 року відмовився від мандата депутата Харківської облради від тієї самої сили. У медіа неодноразово писали, що Носов є радше формальним власником WhiteBIT, а реальний контроль належить родині Шенцевих”, — зазначає видання.

Що відомо про зв’язок WhiteBIT і Шенцевих?

Компанія WhiteBIT – дітище харківського криптобізнесмена Носова – потрапляла у фокус уваги журналістів СтопКору ще у 2024 році, зокрема у контексті можливого зв’язку з Шенцевими.

Як встановили аналітики СтопКору, загалом на той момент у структурі біржі WhiteBIT було 9 компаній. Одна з них була зареєстрована в Естонії, інші – у Великій Британії. Британська WhiteBIT Solutions LLP має двох офшорних бенефіціарів – Whitebit LTD і Coddan Nominee. Обидві компанії мають однакову юридичну адресу на Сейшельских островах, там же зареєстрований офшорний реєстратор Nobel Capital Group. Coddan Nominee є частиною розгалуженої офшорної мережі і числиться серед засновників компанії Sofbiz. Згідно з розслідуванням журналістів проєкту Радіо Свобода “Крим. Реалії”, вона фігурувала у справі про фінансування 2016 року державного заколоту у Чорногорії.

Розслідування групи Bellingcat та її російського партнера The Insider показало, що до перевороту у Чорногорії ймовірно були також причетні офіцери ГРУ російського Генштабу – Едуард Шишмаков та Володимир Моісєєв.

Зауважимо, у самій WhiteBIT публічно спростували закиди про співпрацю з країною-агресором і заявили, що вийшли з ринку рф, а також протистоять спробам росіян обходити санкції.

Однак вже цього року назва компанії знову “засвітилася” у медіаскандалі, пов’язаному з імовірною кримінальною справою.

У березні видання “Медіа Хаб” опублікувало ухвалу Печерського районного суду Києва, з якої випливає, що фінансова компанія “Ліберті Фінанс” та ТОВ “КИТ Груп” в жовтні минулого року привернули увагу Головного слідчого управління Нацполіції України. В даній ухвалі також наявна згадка про європейську криптобіржу WhiteBIT. Пізніше видання видалило матеріал, але його сліди залишились у мережі.

Кримінальне провадження №12025000000002800, в якому фігурують структури, нібито було зареєстроване 22 жовтня 2025 року за ч. 2 ст. 307 (незаконне виробництво і торгівля наркотиками за попередньою змовою групи осіб) та ч. 2 ст. 209 (легалізація у особливо великих розмірах майна, отриманого злочинним шляхом) Кримінального кодексу України.

Тоді у компанії WhiteBit заперечили наведену інформацію: “У межах кримінального провадження, на яке посилається стаття, до компанії WhiteBIT не надходило жодних запитів від правоохоронних органів щодо надання інформації або співпраці. WhiteBIT не має у цьому кримінальному провадженні жодного процесуального статусу”.

Також у компанії спростували зв’язок із Дмитром Шенцевим: “Твердження про структуру власності компанії, наведені у матеріалі, не відповідають дійсності. Єдиним кінцевим бенефіціарним власником WhiteBIT є Володимир Носов”.

Хто такий Дмитро Шенцев, від зв’язків із яким “відхрестилися” у WhiteBit?

Політик також вже потрапляв у поле зору СтопКору. Дмитро Шенцев — колишній народний депутат від Харкова, який пройшов у Верховній Раді п’ять скликань (2006–2022) як член спершу “Партії регіонів”, а потім проросійського Опозиційного блоку. Він голосував за “диктаторські закони” Януковича у січні 2014 року та у 2018-му виступив проти визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донбасу. За просування російської мови в Україні він отримав від Путіна медаль імені Пушкіна.

За даними видання “АНТИКОР”, свою кар’єру Шенцев начебто починав у кримінальному середовищі Харкова наприкінці 1980-х, виступаючи посередником між бізнесом та однією з відомих банд міста. Пізніше він нібито курував гральний бізнес у місті.

Ключову роль у його політичному злеті відіграло знайомство з харківським губернатором Євгеном Кушнарьовим у 1995 році — саме він привів Шенцева у велику політику. Після загибелі Кушнарьова на полюванні в 2007 році (постріл зробив помічник Шенцева, якого згодом амністували) Шенцев отримав контроль над частиною активів покійного губернатора та очолив обласну організацію “Партії регіонів”.

В медіа “Українська правда” також згадується ще один епізод політичної кар’єри Шенцева: напад на фотокореспондента під час сесії Харківської обласної ради. Тоді ж Шенцев потрапив до переліку “Ворогів преси — 2006”.

За даними Вікіпедії, більшість активів Шенцева оформлена його дружину Нонну та його старшого сина Микиту, а також на третіх осіб, зокрема:

Реєстри нерухомості та публічні декларації минулих років зафіксували масштабні статки родини Шенцевих: квартири в окупованому Криму, будинок на Трухановому острові вартістю $13 млн, десятки гектарів землі на Харківщині, елітні авто (Porsche Cayenne, Range Rover, Lexus), колекцію зі 170 самоварів і 20 ікон, а також значні готівкові заощадження та мільйонні позики третім особам.

Наприкінці 2025 року ім’я Шенцева спливло в розслідуванні “Української правди” про “Міндічгейт” — журналісти зафіксували його в Тель-Авіві біля магазину, який, за даними джерел видання, міг використовуватися як конвертаційний центр.

Детальніше про родину Шенцевих та їхнє оточення читайте у нашому аналітичному матеріалі “Пʼять скликань у Раді, Міндічгейт і російський слід: історія Дмитра Шенцева”