Російська освіта

Закінчила Московський хіміко-технологічний інститут ім. Менделєєва в 1978 році. Менделєєва 1978 року (зараз – Російський хіміко-технологічний університет ім. Менделєєва).

Уже через 7 років – мінімально можливий термін – у лютому 1985 р. у Москві захистила дисертацію на здобуття звання кандидата хімічних наук. За версією журналістів-розслідувачів, така швидка наукова кар’єра в радянські часи могла відбутися тільки за протекції КДБ.

У березні 2022 року розпочався скандал в українських ЗМІ через публічні звинувачення НАЕК «Енергоатом» на адресу Кошарної в її співпраці з ФСБ з метою розхитування ситуації та підриву довіри до керівництва ядерної галузі й послаблення опору співробітників ЗАЕС. Кошарна подала до суду, однак програла, оскільки суд визнав обґрунтованість звинувачень проти неї. Чи веде СБУ відповідне провадження проти ймовірного агента ФСБ Кошарної, наразі невідомо.

Трудова діяльність у Росії

Працювала в Росії в закритому НДІ в галузі високомолекулярних сполук. У наукових установах такого профілю розроблялася хімічна зброя, отрути тощо. Діяльність цього та подібних інститутів залишається закритою досі.

У 1990-х роках переїхала в Україну.

Трудова діяльність в Україні

З 1996 року працювала в Міністерстві охорони навколишнього середовища, ядерної безпеки та Державному комітеті ядерного регулювання України.

У 2004 році обійняла посаду провідного наукового працівника Інституту стратегічних досліджень у відділенні енергетичної безпеки. Працювала радницею тимчасової виконувачки обов’язків міністра енергетики Ольги Буславець.

У різні роки працювала на різних посадах у державних та недержавних інституціях. Зокрема, головним консультантом відділу енергетичної та ядерної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, головним науковим співробітником Інституту проблем національної безпеки України, директором з інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум», експертом у ГО «Асоціація територій зон спостереження АЕС України». Була членом Громадської ради при Державному агентстві України з управління зоною відчуження (ДАЗВ).

Робота в Міненерго

У 2020 році згідно з наказом в. о. міністра енергетики Ольги Буславець увійшла до складу експертної ради Міністерства енергетики Україн . Також до складу експертної ради увійшли юрист Олександр Трофимець, який публічно лобіював формулу закупівлі вугілля Роттердам+, і голова наглядової ради компанії «Київенерго» (належить Рінату Ахметову) Іван Плачков.

У цей період Ольга Кошарна як експертка публічно відстоювала бізнес-інтереси Ріната Ахметова як виробника теплової та «зеленої» електроенергії, і підтримувала рішення Ольги Буславець щодо відключення блоків АЕС. 

Виступи у ЗМІ

Ольга Кошарна активно виступає у ЗМІ як нібито експерт з атомної енергетики. До 2013 р. її коментарі активно публікували профільні російські ЗМІ. Зокрема у 2012 році давала інтерв’ю сайту Atominfo.ru.

У 2012 році висловлювала повну підтримку проєкту будівництва заводу з виробництва ядерного палива, будівельний майданчик якого відкривали прем’єр-міністр України Микола Азаров і президент Росатому Сергій Кирієнко.

Після того, як 2014 року президентом НАЕК «Енергоатом» було призначено Юрія Недашковського, Кошарна як директорка з комунікацій «Українського ядерного форуму» підтримувала всі його проєкти в медійному просторі. Юрій Недашковський відомий тим, що багато років очолював «Енергоатом» завдяки політичному впливу народного депутата та голови комітету Верховної Ради з питань ПЕК Миколи Мартиненка (https://www.pravda.com.ua/articles/2015/11/9/7087675/), а також просував в українській атомній галузі інтереси російського «Росатома». Зокрема, за його керівництва «Енергоатом» вів переговори з будівництва двох реакторів на Хмельницькій АЕС із чеським виробником Skoda JS, що входить до холдингу «Об’єднані машинобудівні заводи», який належить «Газпрому» через російський «Газпромбанк».

Після відставки Недашковського 2019 року Кошарна стала одним із головних публічних критиків нового керівництва «Енергоатому».

У період роботи радником Ольги Буславець позиція Ольги Кошарної щодо атомної генерації змінилася на протилежну. Вона виступала за скорочення атомної генерації за рахунок збільшення генерації на ТЕС і відновлюваних джерел енергії, адже це відповідало стратегії розвитку компанії ДТЕК. «Наразі виходу іншого немає, ніж скоротити потужності АЕС», “У цій ситуації вимкнення блоків атомних електростанцій є логічним з точки зору безпеки функціонування об’єднаної енергосистеми”, – заявляла Кошарна.

Після початку повномасштабної війни в Україні Кошарна закликала співробітників Запорізької АЕС підписати контракти з «Росатомом», після чого з нею зв’язувалося СБУ.

За даними деяких українських ЗМІ, Кошарна 2009 року через консульське представництво МЗС РФ подавала заяву на отримання російського паспорта і нібито навіть його отримала, згідно з указом президента Росії.

Політична діяльність

У 2012 році балотувалася до Верховної Ради України за списком ультраправої партії Українська національна асамблея (УНА-УНСО). Кошарна у виборчому списку йшла під номером 7. На першому місці списку стояв Юрій-Богдан Шухевич, який на той момент практично не приймав самостійних рішень.

Публічно політичною діяльністю Кошарна не займалася, до парламенту її не обрали.

Згідно з соціологічними опитуваннями, УНА-УНСО не мала жодних шансів подолати прохідний бар’єр. У журналістських розслідуваннях, опублікованих у період Революції гідності 2014 року, фігурує внутрішньопартійний документ, який надсилали регіональні виборчі штаби. У ньому керівник штабу Партії регіонів наказує керівникам місцевих штабів здійснити підбір кандидатур членів комісій від низки технічних партій, підконтрольних Партії регіонів. Серед 20 партій фігурувала Українська національна асамблея (УНА-УНСО). Завдяки технічним партіям регіонали отримали до 60 % членів виборчих комісій, що допомогло їм виграти вибори.

Особисте життя

Чоловік – кандидат історичних наук, доцент. Мають двох дітей. Племінниця Кошарної Тетяна Пітерс володіє галереєю сучасного мистецтва в Генті (Нідерланди).

Біографія. Ранні роки

Денис Костржевський народився 29 жовтня 1968 року в Києві, Українська РСР. Він здобув середню освіту в спеціалізованій школі № 129, де поглиблено вивчав англійську мову. Після закінчення школи у 1985 році, вступив на фізичний факультет Київського Державного Університету імені Тараса Шевченка. У період з 1985 по 1987 рік проходив строкову службу у будівельно-інженерному підрозділі Збройних Сил СРСР, де здобув свій перший досвід у будівельній галузі.

У 1992 році він завершив навчання в університеті, отримавши диплом за спеціальністю викладач фізики та математики,  та продовжив навчання в аспірантурі  Інституту фізики Академії Наук України.

Політична кар’єра

Костржевський розпочав свою політичну кар’єру у 1997 році, ставши помічником народного депутата України.

З 1998 по 2002 рік він обіймав посаду народного депутата України від Партії Зелених. У цей період він активно працював у парламентському комітеті з питань транспорту, зв’язку та земельних відносин, де приймав активну участь у написанні понад 30 законів України. Серед них варто відзначити такі важливі законодавчі акти, як Закон України “Про концесії на будівництво автомобільних доріг”, “Про вільні економічні зони” та “Про основи містобудування”. Ці закони мали значний вплив на розвиток законодавства України, сприяючи створенню сприятливих інвестиційних умов у країні.

Бізнес і меценатство

Після завершення політичної кар’єри Костржевський зосередився на бізнесі, зокрема на проєктах у сфері нерухомості та авіаційної інфраструктури. Його діяльність включає реконструкцію Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського, а також спорудження житлових комплексів «Голосієво» і «RiverStone». Костржевський також активно підтримує культурні та соціальні ініціативи, зокрема відновлення храмів та спонсорство культурних проєктів.

Реновація Міжнародного аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського

Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського, також відомий як аеропорт «Київ Жуляни», є важливим транспортним вузлом України. Починаючи з 2010 року, завдяки інвестиціям компанії «Майстер-Авіа» (компанія-оператор аеропорту), аеропорт зазнав значної модернізації. В рамках підготовки до Євро-2012 було збудовано новий пасажирський термінал, який впорався з обслуговуванням понад 100 тисяч відвідувачів. Всі роботи було виконано  за рекордні 10 місяців. Фінансування забезпечувалось лише за приватні кошти без залучення державних дотацій.

Під керівництвом Дениса Костржевського аеропорт не лише відновив свою господарську діяльність, а й значно розширив міжнародну співпрацю, залучивши нові авіалінії, включаючи Wizz Air. Це сприяло значному зростанню пасажиропотоку, який у 2018-2019 роках перевищив 2,6 мільйона осіб, зміцнюючи статус аеропорту як одного з провідних в Україні.

Загальний обсяг інвестицій компанії “Майстер-Авіа” у розвиток аеропорту перевищив 4 мільярди гривень, що сприяло створенню близько 10 тисяч нових робочих місць і збільшенню податкових надходжень до бюджету. Загальний обсяг податкових надходжень від діяльності аеропорту до бюджетів всіх рівнів перевищив 1 мільярд гривень. Реконструкція аеропорту стала прикладом успішного державно-приватного партнерства, яке поєднало державні можливості з приватними ініціативами.

Переформатування житлового простору Києва

Будівельна компанія «Міськжитлобуд» під керівництвом Дениса Костржевського є одним із провідних забудовників Києва, які активно трансформують житлову інфраструктуру міста. Проєкти компанії вирізняються сучасним дизайном та впровадженням екологічних технологій, що забезпечує комфортні й чисті простори для життя мешканців. Такі підходи дозволяють створювати житлові комплекси, які відповідають високим стандартам якості та зручності для всієї родини.

Зокрема, житлові комплекси «RiverStone» та «Голосієво» задовольняють попит на преміум-житло в столиці України. Ці проєкти характеризуються впровадженням інноваційних рішень, таких як системи очищення води, енергоефективні технології та наявність зелених зон, які сприяють здоров’ю та добробуту мешканців.

Внесок у громадське життя і культуру

Денис Костржевський відомий не лише як успішний бізнесмен, але й як меценат, який активно підтримує культурні та соціальні проєкти в Києві та за його межами. За його участі та сприяння  відбувається відновлення та будівництво церков та храмів, зокрема будівництво Храму Іоанна Кронштадського в Києві та відновлення Свято-Преображенського храму в Київській області. Ці проєкти спрямовані на зміцнення духовності українського суспільства та збереження культурної спадщини України. Зокрема відновлений, на місці затопленої у 70х роках церкви, Свято-Преображенський Храм віднесено до архітектурних перлин України.

Костржевський також підтримує мистецтво, спонсоруючи художні виставки та архітектурні реновації.

Громадянська позиція

Після початку війни Росії проти України у 2014 році Денис Костржевський зайняв чітку проукраїнську позицію, рішуче засуджуючи агресію РФ проти України. Він активно підтримує волонтерські ініціативи, спрямовані на забезпечення Збройних Сил України та надання допомоги постраждалим від війни. Костржевський фінансує придбання необхідних для ЗСУ ресурсів, включаючи амуніцію, ліки, транспортні засоби, продукти харчування та предмети першої необхідності. Він неодноразово отримував подяки та пам’ятні нагороди від волонтерських організацій та бойових підрозділів ЗСУ.

Його діяльність охоплює широкий спектр проєктів, які значно впливають на розвиток інфраструктури, культури та громадського життя в Україні, демонструючи його відданість і відповідальність перед народом України.

Дивитися також:

Персональний сайт Дениса Костржевського

Київський міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського

Будівельна компанія «Міськжитлобуд»

ЗМІ про Костржевського

• Денис Костржевський, голова ради директорів Міжнародного аеропорту «Київ» імені І.Сікорського: “Щоб українці частіше користувалися літаками, влада має подбати про збільшення їх статків”
• Interview: Kyiv Sikorsky Chairman On Competition, Network And Airline Relations
• Чому розвивати аеропорти, розташовані на відстані до 300 км один від одного, в Україні економічно недоцільно.
• Денис Костржевський: за 10 місяців ми з “нуля” підготували Аеропорт “Київ” до Євро-2012. Відбудуємо і після війни
• Аеропорт “Київ” зможе приймати пасажирів уже за місяць після відкриття неба над Україною, – Костржевський
• Денис Костржевський: “Аеропорт Київ вніс вагомий внесок у оборону столиці в перші тижні війни”
• Від 20-річного занепаду до сталого розвитку. Державно-Приватне партнерство в дії 

Біографія

Петро Белз народився і провів дитинство в Івано-Франківську. Освіту здобув у Івано-Франківському приватному інституті економіки і права, та Тернопільській академії народного господарства на факультеті економіки.

Кар’єра

Свій бізнес розпочав з відкриття служби технічного обслуговування авто, ремонту та продажу запчастин.

З 2003 року він активізував діяльність у сфері оренди земель і викупу земельних ділянок у фермерів.

У 2011 році він переїхав до столиці, Києва, і також деякий час працював у Ізмаїлі, фокусуючись на імпорті нафтопродуктів.

У 2012 році Белз відкрив Wexler Group, спеціалізуючись на імпорті та продажі нафтопродуктів і СПГ. Ця компанія стала лідером імпорту нафтопродуктів в Україні з продажами в 1,4 млн тонн. У 2020 році компанія Белза увійшла до переліку топ-100 найбільших приватних фірм України за Forbes.

У 2021 році він був названий одним із найбільш впливових осіб Івано-Франківського регіону за даними Міжнародного експертного клубу. Також відомо, що Белз є почесним лідером Асоціації вільної боротьби.

Компромат

Одним з ключових діючих гравців на українському паливному ринку, пов’язаних з бізнес-імперією Медведчука, є Петро Белз – бізнесмен з Івано-Франківська та власник нафтової компанії Wexler Group. У 2020 році його група посіла 52-місце у топ-100 найбільших приватних компаній України за версією Forbes. Як стверджують ЗМІ та окремі представники бізнесу, досягти таких успіхів Белзу звісно допомогло покровительство Медведчука та відверто рейдерська політика поглинання чужих активів.

Згідно з даними журналістських розслідувань, фірми, пов’язані з Белзом, і нині отримують контракти на сотні мільйонів гривень на постачання палива і моторних олив для української армії та інших держпідприємств. Під час тендерів, навіть невигідні контракти укладаються саме в інтересах фірм, які пов’язані з Белзом, що викликає обґрунтовані підозри у корупційних схемах та змові з державними посадовцями. Один з прикладів – компанія «Евро ойл продакшн», яка на початку 2024 року отримала від «Держоператора тилу» понад 34 мільйони гривень на постачання моторної оливи. А ще раніше, в грудні 2022 року, державне «Укргазвидобування» без торгів уклало угоду з «Анвітрейд», яке теж контролює Белз, на постачання дизпалива на 164 млн гривень.

У довоєнних 2020-2021 роках компанія «Анвітрейд», якою керував Петро Белз, а директором був Руслан Попович, теж вигравала державні тендери на постачання пального на сотні мільйонів гривень. Журналісти тоді вказували, що «Анвітрейд» отримувала дешеве дизельне пальне по трубопроводу з Росії та Білорусі, що дозволяло їм демпінгувати ціною на ринку.

Освіта:

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, спеціальність «Правознавство», кваліфікація юрист.

Кар’єра:

З 1999 до 2007 – робота в органах прокуратури. Під час роботи Сергія Перхун в органах прокуратури Дніпропетровської обл. до суду, окрім інших, направлено низку обвинувальних актів у резонансних кримінальних провадженнях, у тому числі 2 провадження про злочини, вчинені організованими злочинними групами, до складу яких входили працівники правоохоронних органів: за фактом вчинення розбійного нападу та заволодіння транспортним засобом і грошовими коштами у розмірі 490 тис. дол. США та за фактом незаконного викрадення громадянина Великої Британії, який прибув до України з туристичною метою. За результатами розгляду судом кримінальних проваджень ухвалено обвинувальні вироки.

У період роботи в прокуратурі м. Києва на посаді начальника управління нагляду за додержанням законів спешдроз-ділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, Сергієм Перхуном забезпечено якісне розслідування, належний прокурорський нагляд і підтримання обвинувачення у низці резонансних кримінальних проваджень вказаних категорій. Правоохоронними органами столиці до суду скеровано 29 справ щодо організованих злочинних груп, що було найкращим результатом у державі. Упродовж 2014-2015 рр. судами м. Києва постановлено 23 вироки щодо учасників організованих злочинних груп, із яких у 20 судами підтверджено кваліфікуючу ознаку «Вчинення злочинів у складі організованої групи».

З 2007 до 2009 – робота в приватних структурах.

З 2009 до 2023 – робота на керівних посадах в органах прокуратури. У період роботи на посадах прокурора м. Маріуполя та керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької обл. в умовах війни та близькості до лінії розмежування з тимчасово неконтрольованими Україною територіями Сергієм Олександровичем забезпечено належний поо-курорський нагляд і координацію діяльності правоохоронних органів, дотримання конституційних прав громадян.

3 грудня 2017 р. по травень 2020 р. розкрито та розслідувано злочини, вчинені 54 організованими групами, у тому числі 7 злочинними організаціями. Знешкоджено 12 ОЗГ, що скоїли корупційні злочини, у тому числі 8 організованих злочинних груп, що діяли в бюджетній сфері.

Забезпечено ефективне розслідування ряду кримінальних проваджень щодо використання бюджетних коштів на будівництво та ремонт доріг. Протягом 2016-2019 рр. та чотирьох місяців 2020 р. викрито низку фактів злочинних оборудок, вчинених службовими особами ДП «Дніпропетровський облавтодор», які у складі організованої групи розтратили бюджетні кошти на загальну суму 3 млн грн, а також керівників субʼєктів господарської діяльності за розкрадання понад 10 млн грн бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт 10 млн грн бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт центрального моста м. Дніпра. Направлено до суду ряд інших обвинувальних актів щодо злочинів, учинених у складі організованих груп при використанні бюджетних коштів на ремонт автомобільних доріг у м. Тернівка, ремонт будівель шкіл-інтернатів у м. Кривий Ріг, ремонт житлових будівель на території Чумаківської сільської ради.

Знешкоджено 10 злочинних угруповань, які виготовляли та збували наркотичні засоби та психотропні речовини, злочинну організацію, члени якої здійснювали контрабанду психотропних речовин з Польші. Направлено до суду обвинувальний акт стосовно членів організованої групи, які протягом 2017 р. виробляли та эбували вогнепальну зброго, а та-
кож обвинувальні акти щодо осіб, звинувачених у бандитизмі, умисних вбивствах, розбійних нападах.

Завдяки високому професійному рівню організації роботи галузевого відділу з 2016 р. прокуратура області посідає перші місця в Україні за категоріями ефективності протидії організованій злочинності.

Сергій Перхун постійно працює над підвищенням кваліфікації, впровадженням нових форм і методів роботи. Користується авторитетом серед працівників органів прокуратури та інших правоохоронних органів регіону.

З 2023 року – заступник керівника Територіального управління БЕБ у Київській області.

З 2023 року – заступник Директора Бюро економічної безпеки України.

З квітня 2024 року –  в. о. Директора Бюро економічної безпеки України. 

Нагороди

Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня за значний особистий внесок
у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю. Указ Президента України від 27 червня 2020 року No 254.

Сайт Верховної Ради України
Сайт президента України

Біографія

Сергій Володимирович Пашинський – народний депутат України V, VI, VII та VIII скликань (2006-2019). З 5 березня до 10 червня 2014 року виконував обов’язки керівника Адміністрації президента України. Народився у Рівненській області. У 1991 році закінчив Київський педагогічний інститут ім.М.Горького.

Кар’єра

До 1999 року працював у різних комерційних структурах. Так, за даними Центрвиборчкому, на момент парламентських виборів 1998 року був президентом ЗАТ “Торговий дім банку Україна”.

1999-2000 рр. – заступник голови правління Ощадбанку.

У 2002 році балотувався до Верховної Ради від блоку політичних партій Проти всіх (№12 у списку). Кандидатуру було знято.

З лютого по серпень 2005 року – радник прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко.

З серпня 2005 року по січень 2006 рр. – генеральний директор державного підприємства Укррезерв.

З травня 2006 по червень 2007 року – народний депутат України V скликання від Блоку Юлії Тимошенко (№101 у виборчому списку). Голова підкомітету з питань стратегії розвитку галузі та інвестицій комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

2007-2012 рр. – народний депутат України VI скликання від БЮТ (№73 у списку). Член комітету ВР з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Радник прем’єр-міністра України Тимошенко з питань ПЕК (на громадських засадах), член колегії Мінпаливенерго України.

З грудня 2012 року – по листопад 2014 року – народний депутат України VII скликання від партії Батьківщина (№27 у списку). Заступник голови фракції Батьківщина. Член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Під час Євромайдану взимку 2013–2014 років брав участь в організаційному забезпеченні акцій протесту. Наприкінці січня на рухоме та нерухоме майно Пашинського та низки інших опозиційних депутатів Верховної Ради, які брали участь у Євромайдані, було накладено арешт у зв’язку з позовом про відшкодування збитків, поданих Федерацією профспілок України після захоплення активістами Самооборони Майдану Будинку профспілок та Києва.

5 березня 2014 року указом в.о. президента України Олександра Турчинова призначено тимчасово виконуючим обов’язки глави Адміністрації президента. Також у березні Турчинов призначає Пашинського до складу наглядової ради держконцерну Укроборонпром.

10 червня 2014 р. президент України Петро Порошенко звільнив Пашинського з посади в.о. глави Адміністрації президента, призначивши на його місце Бориса Ложкіна.

На дострокових виборах у жовтні 2014 року Пашинського обрано народним депутатом, у Верховну Раду пройшов за списками Народного фронту (за №12). Очолював комітет ВР з питань національної безпеки та оборони.

Член партії Народний фронт.

На дострокових парламентських виборах 2019 року балотувався за 64 мажоритарними округами (Житомирська область). За підсумками голосування програв на окрузі.

12 лютого 2024 року НАБУ, САП та СБУ за матеріалами Держаудитслужби оголосили підозру колишньому народному депутату Сергію Пашинському, його бізнес-партнеру та ще чотирьом особам у привласненні та продажі 97 000 тон конфіскованих державою нафтопродуктів, які повинні були піти на потреби армії.

Сім’я

Одружений, має двох синів.

Син політика Антон Пашинський — випускник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, магістр міжнародної економіки, доброволецьНаціональної гвардії України. Керівник департаменту Спецтехноекспорту «Укроборонпром»

Біографія

Вищу освіту здобув у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

У 2017 році отримав звання генерал-майора. З 2020-го працював заступником командувача СВ ЗСУ з територіальної оборони.

Кар’єра

Перебуває на військовій службі із 1987 року. Закінчив Ташкентське вище танкове командне училище.

У 2014, на початку війни на сході України обіймав посаду начальника управління оперативної підготовки Головного оперативного управління Генштабу. Згодом працював у штабі Антитерористичної операції.

Із 2016 року — начальник оперативного управління — заступник начальника штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. Від 23 серпня 2017 року генерал-майор.

У 2020–2022 рр. — заступник командувача Сухопутних військ, командувач Командування територіальної оборони України.

Із 2022 року — начальник штабу оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця».

9 жовтня 2023 року призначений Командувачем Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

9 лютого 2024 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Нагороди Баргилевича

• Орден Богдана Хмельницького ІІ ст. (28 вересня 2022 р.) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (11 квітня 2022 р.) – за особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
• Орден Данила Галицького (2 грудня 2016 року) – за особистий внесок у зміцнення обороноздатності України, мужність, самовідданість і високий професіоналізм.

Корисні посилання про Баргилевича

Сирський назвав якості Баргилевича, необхідні для перемоги

Інтерв’ю генерал-майора Баргилевича: “Якщо мені доручили справу я буду робити її якісно”

Анатолій Баргилевич: “Всі підходи до побудови оборони держави мусять об’єднуватися єдиним задумом та планом та складати цілісну систему”

Біографія

1998 року, за власними словами, почав службу в 80-ій десантно-штурмовій бригаді на посаді командира взводу.

У 2016 році підполковник Ігор Скибюк був командувачем українських частин у міжнародних навчаннях «Кленова арка-2016»

Станом на 2022 рік командир 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

У 2023 році начальник штабу — заступник командувача Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

11 лютого 2024 року Ігор Скибюк був призначений командувачем Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороди

• звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (14 жовтня 2022) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;
• орден Богдана Хмельницького II ступеня (27 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі;
• орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Бойовий шлях Ігоря Скибюка

Ігор Скибюк брав участь у багатьох важливих боях російсько-української війни, зокрема в боях за місто Дебальцеве та за Іловайськ. У 2014 році був поранений, але після лікування повернувся до своїх обов’язків. У 2022 році очолював оборону Києва від російських військ. Завдяки його вмілому командуванню та самовідданості його підлеглих вдалося зупинити російське вторгнення та врятувати столицю України.

Внесок Ігоря Скибюка у перемогу України

Ігор Скибюк є одним із найвидатніших українських військовослужбовців та одним із головних героїв російсько-української війни. Його внесок у перемогу України над російською агресією є неоціненним. Він є прикладом мужності, героїзму та самовідданості для молодого покоління українців.

Висновок

Ігор Скибюк є одним із найвидатніших українських військовослужбовців та одним із головних героїв російсько-української війни. Його внесок у перемогу України над російською агресією є неоціненним. Він є прикладом мужності, героїзму та самовідданості для молодого покоління українців.

Корисні посилання про Скибюка Ігоря

Командир штурмовиків Скибюк про Білогорівку: «Навіть подумки повертатися в ці події складно»

Ігор Скибюк, командир 80-ї окремої десантно-штурмової бригади: “Якщо я комусь і молився у Білогорівці, то це нашій артилерії”

Часто задавані питання

1. Де народився Ігор Скибюк?
2. У яких боях брав участь Ігор Скибюк?
3. Які нагороди та звання отримав Ігор Скибюк?
4. Який внесок зробив Ігор Скибюк у перемогу України над російською агресією?
5. Чому Ігор Скибюк є прикладом для молодого покоління українців?

Біографія

Народився у родині військових.

У 1988 році закінчив середню школу у м. Жданов (Донецька область). З 1988 по 1992 роки навчався в Сумському вищому артилерійському командному училищі.

У 2002 році закінчив Національну академію оборони України за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ», де здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.

Служив у десантних військах з 2003 року. За цей час здійснив 96 стрибків з парашутом.

У 2007 був призначений командиром 25-ї повітрянодесантної бригади.

З 2014 року — учасник Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 25-та окрема повітрянодесантна бригада, командиром якої був Юрій Содоль, п’ять місяців провела в активних боях.

У 2015 році отримав кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-стратегічного рівня в Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського.

З 2015 року — перший заступник командувача ДШВ ЗС України.

6 березня 2018 року був призначений на посаду командувача Морської піхоти.

5 грудня 2018 року присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.

11 лютого 2024 року призначений на посаду командувач об’єднаних сил Збройних Сил України

Сім’я

Одружений, має двох синів.

Нагороди

• Герой України (28 лютого 2022);
• Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2015) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, високий професіоналізм, вірність військовій присязі.
• Орден «За мужність» ІІІ ступеня (2014) — За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• Медаль «За військову службу Україні» (2010) — За вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов’язку, високий професіоналізм та з нагоди 19-ї річниці Збройних Сил України^[10].
• медаль «За сумлінну службу» ІІ ступеня;
• медаль «15 років Збройним Силам України»;
• медаль «Ветеран служби»;
• відзнака Міністра оборони України «Доблесть і честь»;
• нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» ІІ і І ступенів;
• нагрудний знак «За військову доблесть»;

Посилання на інтерв’ю з Юрієм Содолем

Forbes. Надприродний відбір. Як створити систему відбору для елітного роду військ? Уроки від командувача Морської піхоти ЗСУ генерала Содоля

Армія INFORM. У нас ще багато роботи, попереду Крим та Севастополь — Юрій Содоль

Дата народження: 10.08.1982

Столар Вадим Михайлович – український бізнесмен, народний депутат Верховної Ради України VI (Партія регіонів ) та IX (ОПЗЖ – Опозиційна платформа за життя) скликань.

Місце народження. Освіта

Народився у Києві. У 2003 році закінчив Київський університет права НАН України (спеціальність – правознавство).

Кар’єра

• 1999-2000 рр. – менеджер приватного підприємства “Яна”.
• 2001-2003 рр. – генеральний директор ТОВ “Відродження”.
• 2004-2007 рр. – директор ТОВ Торговий дім Відродження.

Політична діяльність

Політичну діяльність розпочинав у складі партії “Наша Україна”. У 2006-2010 роках – депутат Київської обласної ради (пройшов за списком Нашої України).

З квітня 2010 по грудень 2012 р. – народний депутат України VI скликання, член Партії регіонів (№212 у виборчому списку). Член комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Член Української частини міжпарламентської асамблеї України та Республіки Польща.

Восени 2012 року балотувався до Верховної Ради VII скликання самовисуванцем по одномандатному округу №217 у Києві, проте програв представнику Батьківщини Олександру Бригінцю.

З жовтня 2012 року – почесний президент Всеукраїнської громадської організації “Стріт Воркаут Україна”.

З 4 червня 2014 року по 25 жовтня 2015 року – безпартійний депутат Київської міської ради, перший заступник голови Бюджетної комісії з питань залучення інвестицій.

На парламентських виборах 2019 року обраний народним депутатом Верховної Ради IX скликання від партії Опозиційна платформа – За життя, № 11 у списку.

У березні 2022 року після повномасштабного вторгнення Росії в Україну написав заяву про вихід із фракції ОПЗЖ.

З травня 2022 року входить у депутатську групу Відновлення України.

Благодійність

Спонсорує будівництво спортивних майданчиків, проведення змагань та громадських акцій із популяризації здорового способу життя. Фінансував фотоконкурс “Вікі любить Землю”, випуск альбому композитора Івана Козловського, Музей ім. Т.Г.Шевченка, будівництво каплиці Нестора Літописця у Києві та ін.

Компромат

За даними журналістів, мав стосунок до ТОВ «Еліта-центр». За даними МВС та прокуратури, Столар у кримінальній справі «Еліта-центру» як підозрюваний не фігурував і до відповідальності не притягався. За власними словами, проєкт, у якому Столар брав участь, не мав стосунку до продажу квартир. На думку російського мільярдера Володимира Антонова (якого Литва звинувачує у викраденні сотень мільйонів доларів), Столар і троє інших фактично експропріювали з Конверсбанка його гроші.

2017 – журналісти зафіксували Столара з мером Віталієм Кличком на приватному літаку, що летів з Неаполя. Вийшло розслідування про офшорну чартерну компанію і непрозорі бізнесові зв’язки з мером.

14 листопада 2018 Столара таємно привозили до Адміністрації Президента. У адміністрації заявили, що Порошенко не зустрічався з бізнесменом, але відмовилися повідомити, з ким саме Столар зустрічався.

Перед повномасштабним вторгненням Росії виїхав з України й після цього не брав участі у жодному засіданні парламенту.

У січні 2023 році журналісти bihus.info розкрили зв’язки народного депутата Вадима Столара і голови ОП Андрія Єрмака через спільні кінопроекти з бізнесменом Артемом Колюбаєвим. Останній заснував кінокомпанію «Мейнстрім Пікчерз» і отримав істотну державну підтримку своїм кінопроектам після приходу до влади Володимира Зеленського. Колюбаєв розширив свій вплив у кінобізнесі та будівництві, будучи асоційованим із бізнес-проектами Столара та Медведчука. Його компанії, що займалися будівельними проектами, зокрема ЖК ENSO, також взаємодіяли з компаніями, пов’язаними з іншими відомими діловими особами України, такими як Столар та Ігор Кушнір. В контексті політичних подій, Колюбаєв активно переструктурував свої бізнес-інтереси, особливо після вторгнення Росії в 2022 році, і зосереджувався на створенні нових фондів та проектів. Журналісти натякають на його стратегічний підхід до бізнесу та можливе використання політичних зв’язків, а також ставлять питання щодо повернення Вадима Столара в Україну і його майбутніх перспектив та мотивів.

У лютому 2023 р. СБУ провела обшуки у Вадима Столара в рамках кримінального розслідування певних будівельних компаній Києва та легалізації корупційних коштів підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука.

У березні 2023 р. стало відомо, що Столар міг продати свій будівельний бізнес у Києві Віктору Медведчуку та Тарасу Козаку з ОПЗЖ. Йдеться про 60 % частку за 90 млн доларів. Медведчук і Козак, які мають тісні зв’язки з Росією і фінансували формування «Л-ДНР», зараз під санкціями РНБО. Медведчук розглядався Росією на посаду «прем’єр-міністра» України. Столар за свою політичну кар’єру репрезентував різні партії та займався будівельним бізнесом в Києві, іноді отримуючи дозвіл на проекти за допомогою політичних домовленостей.

Хобі

Спорт (фітнес, боротьба), музика.

Сім’я

Одружений. Дружина – Інна Столар. У подружжя четверо дітей: дочки Діана (2001-2020), Джемма (2007 р.н.), Єва (2009 р.н.) та син Давид (2012 р.н.).